Наукове товариство ім.Шевченка

На долю українців кінця ХІХ — початку ХХ ст. випали непрості роки життя та реалізації суспіль­но-громадських і культурних починань. Тодішнє покоління працювало в умовах різних політич­них укладів, державних устроїв, у психологічному кліматі інколи протилежних світоглядно-ідеоло­гічних та морально-етичних спрямувань і погля­дів, що часто випливали з умов поділу країни та її бездержавности. Водночас це була епоха нового бачення народом української дійсности (принаймні від 1830-х рр.), який, наснажений новою енергією чину, самопосвятою та жертов­ністю, намагався, незважаючи на труднощі, підтримувати та спри­яти розвитку українства.

докладніше

„Україна, Каліфорнія“ — ця адреса не стала американською поштовою дійсністю, проте саме нею о. Агапій Гончаренко (справжнє ім’я — Андрій Гумницький) підписував свої листи і саме її вка­зував в оголошеннях. Історія життя цієї людини сповнена неординарних подій. Перший політичний емігрант-українець проводив активне громадсько-політичне життя в Америці: 1865 р. відслужив першу в Нью-Йорку православну літургію, органі­зовував церкви греко-православного обряду в Но­вому Орлеані, перекладав Святе Письмо для Аме­риканського біблійного товариства, сприяв купівлі Сполученими Штатами Америки Аляски в 1867 р., видавав першу газету Аляски.

докладніше

У листопаді 1927 р. у газеті „Діло“ з’явилося невелике повідомлення про відкриття сезону но­вого львівського театру: „З днем 11-го ц[ього] мі­сяця починає свої вистави театр Кооперативи „Український театр“ у Львові під дирекцією Йоси­па Стадника, в салі Музичн[ого] Інституту [імені] Лисенка, вул. Шашкевича, 5“. Далі йшлося про репертуар — драму „Маруся Богуславка“ М. Старицького, оперети „Княжна цирківка“ („Прин­цеса цирку“) І. Кальмана та „Орлов“ Б. Граніхштедтена, а також — прем’єру „Зачароване коло“ (13 листопада 1927 р.) польського драматурга Люціа на Риделя у перекладі Софії Тобілевич. До дано було і дещо про „новинки“, які готує театр наступного тижня: неонатуралістичні „Любов — книга золота“ росіянина Олексія Толстого та „Найкращі очі в світі“ француза Жана Сармана і віднову — поетичну трагедію „Кохання“ австрій­ця, екс-директора віденського Бургтеатру Антона Вільдганса. Так непретензійно і тихо розпочався ще один стаціонарний період в історії українського театру у Львові після затяжної перерви...

докладніше

Створення Пересопницького Євангелія збігаєть­ся з часом проникнення в українські землі рене­сансних впливів. Щоправда, сам матеріял і письмо євангелія відображали ще середньовічні традиції: рукопис на пергаменті й пізній устав у XVI ст. були радше анахронізмом, даниною давнині. Давні ві­зантійські традиції помітні в мініятюрах Пересопницького Євангелія, однак орнамент уже типово ренесансний. Та найбільше ідеї XVI ст. відобра­жає сам зміст рукопису — переклад „из язика блúгарскаго на мову рускую для лепшого вû розумленя люду христіанского посполитого“ та ав­торські коментарі. Називаючи себе „багатогріш ний, слуга або раб Божий“, автор сміливо дає коментар до тексту, висловлює своє ставлення.

докладніше

Портретна галерея Наукового товариства ім. Шевченка була одним із багатьох знакових проєктів, ініційованих очільником Товариства Ми хай лом Грушевським. Завдяки залученню до її створення видатних художників — І. Труша, Ф. Красицького, М. Івасюка, П. Холодного — вона стала справжньою скарбни­цею українського малярства. Фундамент галереї довело­ся закладати тоді ще молодо­му майстру пензля, випуск­нику Школи образотворчих мистецтв у Кракові, Іванові Трушу. На замовлення Това­риства художник створив дві серії портретів видатних українських діячів.

Першу серію Труш нама­лював 1898 р. На цей рік при­падали аж три гучні ювілеї: 25-ліття заснування НТШ, 100-ліття виходу в світ „Енеїди“ І. Котляревського та 25-ліття літературної праці І. Франка.

докладніше

Для українських діячів, що засновували НТШ, Товариство було не лише науковою інституцією, а передусім інтелектуальною лабораторією, яка мала обґрунтувати прагнення еліти політич­ної окремішности. Львівські народовці і київські громадівці вбачали в НТШ прообраз Української академії наук. Для них академія мислилася як локомотив національного відродження: саме та­кими були спочатку наукові товариства, а згодом польська, чеська, сербська та хорватська академії наук, що діяли в межах Австро-Угорської імперії. Для М. Грушевського як того, що реалізовував і розвивав задуми О. Кониського й В. Антоновича, академія наук не мала бути установою, де наука плекалась би задля самої науки. Важливим був саме гуманітарний сектор дисциплін, які мали за­свідчити історичну, філологічну, етнографічну й філософську підставовість українських претензій на самостійність.

докладніше

„Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчен­ня чи з чужого голосу, але кожен, почувши ім’я Франка, сказати б, здіймає шапку [...],— занотував з нагоди столітніх роковин письменника у своїй „Книзі спостережень“ Євген Маланюк.— Тут діє якийсь “інстинкт величі”, який у так званих масах є значно більш живий, аніж припускають демагоги“.

І справді: велич Франкова, ренесансний титанізм його виняткової твор­чої особистости — самооче­видний факт для кожного неупередженого погляду. Вже на своїх сучасників він справляв враження „вели­кого астрального тіла, що гріє всю Україну, а світить далеко дальше“. Із часової дистанції ця грандіозна по­стать не меншає, а навпаки, дедалі вивищується — і не дальшає, а дедалі ближчає до нашої сучасности. Та чи можемо з певністю сказати, що за 155 років, що минули од часу Франкових уродин, повністю збагнули сутність його творчого феномена, таємницю його, Франкової, величі?

докладніше

26 листопада 2011 р. в матірному НТШ України у Львові відбулися Загальні звітно-виборні збори. Згідно зі Статутом, вони проводяться щотри роки, цього разу за період із листопада 2009 р. по лис­топад 2011 р. Збори проходи­ли в актовій за лі Львівського національного університету ім. І. Франка. На велелюдне зібрання НТШівської спіль­ноти прибули не тільки львів’яни, але й чимало членів осередків НТШ з інших міст України та численні гості. Збори привітали президент Світової ради НТШ, проф. Леонід Рудницький, крайові товариства: НТШ Европи — голова Стефан Дуніковський, і заступ. голови, проф. Воло­димир Косик (Франція); НТШ Америки (США) — прези­дент, д-р Орест Попович, НТШ Польщі — голова, проф. Стефан Козак. У зборах взяла участь 191 осо ба, з-поміж яких 87 дійсних членів Товариства. Відкрив Загальні звітно-виборні збори корот­ким вступним словом голова Товариства в Україні Олег Купчинський. Він відзначив, що праця НТШ за звітний період досягла належних здобутків у науково-організаційному, науковому та видавничо­му аспектах, а Товариство знайшло власне облич­чя серед академічних і навчальних інституцій.

докладніше

ВСТУП

Усвідомлюючи особливе значення статутних засад та традицій Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ), яке постало на рідних землях у 1873 р. для служіння українській науці, а через неї українсько­му народові, спираючись на досвід та плідну працю Наукових товариств ім. Шевченка у світі; прагнучи об’єднати працівників української науки та осучаснити форми співпраці, крайові Наукові товариства ім. Шевченка, що існують та діють в Австралії, Америці (США), Европі, Канаді та Україні, ухвалюють цей Статут Світової ради крайових НТШ, який замінює всі попередні редакції Статуту, як останню його редакцію 2009 р.

РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ НАСТАНОВИ

Ст. 1

докладніше

Наближається 140-ва річниця Наукового товариства ім. Шевченка. Засноване 1873 р. як культур­но-освітня організація, Товариство перетворилося на авторитетну багатогалузеву інституцію, покликану розвивати наукові дослідження на українознавчому ґрунті. Після комуністичних ре­пресій та ліквідації НТШ у 1940 р., жертовними зусиллями відданих українській ідеї людей, НТШ перенесено за кордон, де його крайові товариства поширилися майже по всіх континентах. Важливо було так налагодити координаційні та представницькі функції між крайовими товариствами, щоб НТШ могло стати єдиною організаційною інституцією, а його члени мали доступну інформацію про справи в кожному Товаристві. З цією метою була створена Головна рада Наукових товариств ім. Шевченка, статут якої прийнятий Загальними зборами НТШ, що відбувалися шляхом корес­понденції від 1 вересня 1954 р. до 15 січня 1955 р. та доповнений Сесією Головної ради НТШ у Нью-Йорку 27 жовтня 1978 р.

докладніше

Крайове Наукове товариство ім. Шевченка у Західній Европі, яке тривалий час працювало над виданням відомої Енциклопедії українознавства, 2 квітня 2011 р. провело у Сарселі (Франція) XIX Загальні збори. Керував зборами заступник голо­ви НТШ проф. Володимир Косик. В обговоренні взяли участь члени НТШ з кількох країн Европи та представник з України — апостольський екзарх, голова суспільної служби українців у Франції, владика Михайло Гринчишин. Основною метою Загальних зборів було не лише підбити підсумки роботи, але й активізувати діяльність Товариства у західній частині країн Европи.

докладніше

21 травня 2011 р. у Нью-Йорку відбулися що­річні Звітні збори НТШ А, на яких Управа зві­тувала про основну працю Товариства у ми­нулому році. Як випливає зі звітів президента, віце-президентів, голів комісій, директорів секцій, голів осередків та директора адміністрації, ро­бота Товариства традиційно здійснювалась у внутрішньому і зовнішньому напрямах.

На 21 травня 2011 р. Товариство об'єднувало 493 члени, у т. ч. 313 звичайних, 130 дійсних, 47 членів-кореспондентів і три почесні. За мину­лий рік, згідно зі звітом Комісії членства (голо­ва В. Петришин), один член відійшов у вічність (М. Зєлик), обрано 18 нових членів (М. Бальмацеда, Г. Білинська, М. Віізе, П. Волощук, О. Гончар, О. Грабович, Р. Дигдало, О. Коцюба, П. Крохмаль, О. Крушельницька, І. Максимчук, І. Мартинюк, В. Михед, О. Михед, Я. Налисник, С. Підзирайло, В. Ткач, Р. Цибрівський), четверо підвищені в членській категорії (Т. Кейс — до дійсного члена, М. Андрейчик, Н. Соневицька, К. Рудницька-Шрай — до членів-кореспондентів).

докладніше

„Намножилася останніми роками ціла грома­да приватних театральних труп, і в Галичині, і на Волині, й на Буковині, н[а] пр[иклад]: Театр ім. М. Старицького, Когутяка, Карабиневича, „Ве­селка", „Заграва", „Відродження" і ин.,— характе­ризував у 1934 році історик театру Степан Чарнецький критичну неконтрольовану культурну ситуацію на західноукраїнських землях у 1920-1930-х рр. і гірко зауважував: „Одне слово — „Гей, розбрелося ти, українське горе." А 1937 р. серед майже двох десятків „другопланових" українських мандрівних театрів міжвоєнної Польщі С. Чарнецький згадував і „Театр Юрка Кононева", який „.з молодим гуртом акторів (відомий наддніпрянський актор Чугай), з історичним і по­бутовим репертуаром об'їздить містечка і села".

докладніше

Михайло Гаврилко належав до тих непересічних особистостей, історія життя і творчости яких могла б стати сюжетом до захопливої науково-пригодницької книжки. Його жит­тя і праця чергувались з пере­буванням у різних місцевостях, знайомством з багатьма особами, в тому числі відомими, з ареш­тами і втечами. Однак ніхто, в тому числі й представники українського мистецтвознавства, у якому він залишив чималий слід, не спромігся навіть на видан­ня якоїсь узагальненої праці про митця. Пов'язано це з політичними вподобаннями М. Гаврилка, із спе­цифічним характером художника, який не був доступним для бага­тьох. Постать Гаврилка свого часу була зрозуміла лише невеликому гурткові.

докладніше

Український таємний університет (УТУ), який діяв у Львові в 1921-1925 рр., був створений на хвилі розчарування галицьких українців результатами Першої світової війни, передусім поразкою Західно-Української Народної Республіки. З українського боку нелегальний університет поєднав дуже складні післявоєнні переживання — фізичне й духовне спустошення, зумовлене військовою поразкою і втратою державносте, з упертим бажанням довести полякам свою національну життєздатність. Головним творцем університету було Наукове товариство ім. Шевченка — установа, яка об'єднувала українську інтелектуальну еліту Галичини і ще до війни здобула реноме неофіційної української академії наук. Для більшосте членів НТШ можливість створити національний університет була не тільки питанням суспільного розвитку, а й справою особистого життєвого інтересу. Багато з них бачили в такому університеті місце своєї праці.

докладніше

Антична (від лат. antiquus — давній) або греко-римська (також — класична) література хро­нологічно приблизно охоплює VIII ст. до н. е. — V ст. н. е. Вона включає літературу Давньої Греції та Риму, започаткувала в Европі головні літературні роди й жанри, драматичні — трагедію (Есхіл, Софокл) і комедію (Аристофан), поетичні — епічну поему (Гомер, Вергілій), ліричну поезію (Алкей, Сапфо), байку (Езоп, Федр), прозу — роман, повість, новелу (Лонг, Петроній, Апулєй), а також філософію, естетику, риторику, мистецтво й архітектуру, точні і природничі науки. Внаслідок активної колонізації басейнів Середземного та Чорного морів, воєн, які вели грецькі полісні держави та об'єднані сили, а пізніше походів Олександра Великого (Македонського) та інвазій Риму і Візантії, ареал греко-римського культурно-політичного впливу дуже широкий: від Британських островів на Заході до Персії й Індії на Сході, від Єгипту на Півдні до Руси і Скандинавії на Півночі.

докладніше

Природа імен-метафор наших великих письмен­ників, здається, не містить нічого загадкового. Шевченко — Кобзар, Франко — Каменяр, Леся Українка — Співачка Досвітніх Вогнів, Квітка — Ломикамінь... Маркіяна Шашкевича називаємо Будителем...

Михайло Коцюбинський у спогадах про І. Фран­ка зазначає, що, працюючи над поемою „Мойсей", той „плів сіті мов бідний апостол..."

докладніше

На обкладинці:

Перша сторінка.— Іван Раковський — восьмий голова Наукового товариства ім. Шевченка (1935—1949)

Друга і третя сторінки.— Загальні звітно-виборні збори НТШ в Україні

Четверта сторінка.— Будинки НТШ Европи (Сарсель, Франція)

докладніше

Генеза, історія

Наукове товариство ім. Шевченка (НТШ) - перша українська національна академія наук. Товариство створене в 1873 р. у Львові за ідеєю подвижників відродження Сходу і Заходу України, розшматованої на той час двома чужинецькими імперіями - Росією та Австро-Угорщиною. Об'єктивні передумови для виникнення Товариства в столиці Галичини створював стимульований Шевченковою духовною спадщиною поступ українського національного відродження за обставин заборон українського розвитку на теренах царської Росії (зокрема після Валуєвського циркуляру 1863 р.) та більш ліберального ставлення до українства в Австро-Угорській імперії. Це була перша в українській історії суспільна установа, яка, сповідуючи Шевченкові ідеї служіння Україні, присвоїла собі Його ім'я (початкова назва інституції - Товариство ім. Шевченка).

докладніше

ПРЕЗИДІЯ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА

79013, м.Львів, вул. Генерала Чупринки, 21,

т. (032) 237-12-29

e-mail: ntshofficegmail.com, ntshmail.lviv.ua

ГОЛОВА ТОВАРИСТВА

Купчинський Олег, к.філол.н., д.іст.н.,

докладніше